ПДФО: бухгалтерський облік та особливості нарахування у різних випадках

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) обов'язково відображається в бухгалтерському обліку.  При нарахуванні заробітної плати бухгалтер у зарплатній відомості відображає суми нарахувань та утримань, у тому числі ПДФО.
У бухгалтерському обліку суми ПДФО відображаються за 641 рахунком «Розрахунки з податків».  За кредитом рахунка відображаються сума нарахованого ПДФО, за дебетом – оплата ПДФО.  Обліковими регістрами є Журнал-ордер №3 та Головна книга.
Податкова пільга
При розрахунку ПДФО слід враховувати і податкову соціальну пільгу.  Ця пільга застосовується лише до заробітної плати.  Її розраховують за такою формулою: Прожитковий мінімум працездатної особи на 1 січня поточного року*50%.
Податкова пільга застосовується до доходу фізичної особи, якщо її дохід не перевищує суми, що дорівнює сумі прожиткового мінімуму на 1 січня поточного року*1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.  У 2014 році це дохід не більше ніж 1710 грн.  Крім того, податкова пільга може бути збільшена для деяких категорій населення.
Особливості нарахування ПДФО
ПДФО має ряд особливостей, пов'язаних із застосуванням цього податку в різних галузях господарської діяльності та у зв'язку з отриманням різних доходів.  Так, доходи фізичної особи від здавання в оренду нерухомості підлягають оподаткуванню.  При цьому податковим агентом виступає особа, яка орендує приміщення.  Якщо орендарем є фіз.  особа, яка не є юр.  особою чи підприємцем, то податковим агентом виступає орендодавець.  Податковий агент сам нараховує та оплачує ПДФО, а також звітує до органів ДПС.  Важливим моментом є те, що суму ПДФО включено у вартість оренди.  Сума оренди при виплаті зменшується на суму ПДФО.  ПДФО оплачується разом із виплатою доходу або протягом банківського дня, наступного за днем виплати орендної плати.
За договорами ДПД також виплачується ПДФО.  ПДФО виплачується із суми винагороди за мінусом ЄСВ, що становить 2,6%.  Це стосується договорів із фіз.  особами.  Якщо договір ДПД укладається з підприємцем, який працює на загальній системі, такий підприємець повинен сам за себе платити ПДФО із суми чистого оподатковуваного доходу.
Відповідно до ПКУ плата за навчання співробітника підприємства не є доходом такого працівника, який підлягає оподаткуванню, якщо виконуються такі вимоги:
кошти сплачені на користь вищих чи професійно-технічних закладів;
навчання, підготовка чи перепідготовка зумовлені потребами підприємства;
сума сплачених коштів не перевищує суму, що дорівнює сумі мінімального прожиткового мінімуму на 1 січня поточного року *1,4 на кожний місяць підготовки або перепідготовки такого працівника;
із співробітником укладено договір на відпрацювання на цьому підприємстві трьох років після закінчення навчання.
Якщо хоча б одна з цих умов порушується, тоді плата за навчання визначається як дохід такого працівника та підлягає оподаткуванню ПДФО.  Сплачені кошти оподатковуються за ставкою 15% чи 17%, залежно від розміру сплачених коштів.  Варто також враховувати, що суми сплати навчання співробітника припускають отримання останнім певного блага.  Тобто це дохід не в грошовій формі.  До них необхідно застосувати коефіцієнт залежно від обсягу доходу.  Коефіцієнт розраховується за такою формулою: К = 100:(100-СН), де СН – ставка податку.
Для доходів у ненадійній формі вартість доходу розраховується за звичайними цінами на відповідні послуги чи товар.  Також розраховується вартість доходу як додаткового блага.  Додаткове благо – це матеріальні та нематеріальні цінності, послуги та роботи, отримані від податкового агента.  Все про додаткове благо – у ст.  164.2.17 та у ст.  165 ПКУ.
Для витрачених понад норму коштів, виданих під звіт та не повернутих у строк, базою оподаткування є сума витрат, що перевищує суму витрат платника податків на відрядження або сума витрат, що перевищує фактичну суму витрат платника податків для здійснення певних цивільно-правових дій.  Не включаються до суми доходів витрати, підтверджені документально за згодою роботодавця у допустимо-граничних розмірах.  База оподаткування розраховується як і, як і основа для негрошових доходів.
Сума податку утримується під час видачі будь-якого оподатковуваного доходу за відповідний місяць, а у разі недостачі суми – за рахунок доходів у наступних місяцях.  При розірванні трудового чи цивільно-правового договору сума податку утримується з останньої виплати підзвітної особи.