Важко уявити підприємства чи організації, які ведуть господарську діяльність та ніяк не відображають її документально. Необхідність ведення бухгалтерського обліку обумовлена низкою причин. По-перше, для ефективного внутрішнього контролю важливо систематизувати господарські операції, по-друге, такими є вимоги з боку контролюючих органів. З цією метою затверджено Наказом Міністерства Фінансів План рахунків бухгалтерського обліку.
Детальний опис та методика використання Плану рахунків наведено в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій. Відповідно до цієї інструкції інформація про всі фінансово-господарські операції на підприємствах усіх форм власності та всіх видів діяльності відображається згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку методом подвійного запису. Винятком є банки, бюджетні організації та підприємства, які зобов'язані відображати фінансово-господарські операції згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності. Простіше кажучи, План рахунків – це документ, який допомагає правильно відображати фінансово-господарські операції на підприємстві.
Структура Плану рахунків
Для зручного використання План рахунків ділиться на класи та рахунки. Кожен клас має свій порядковий номер від 0 до 9. Існує 9 класів бухгалтерських рахунків та один позабалансовий клас: 1 клас – «Необоротні активи», 2 клас – «Запаси», 3 клас – «Кошти, розрахунки та інші активи», 4 клас – «Власний капітал та забезпечення зобов'язань», 5 клас – «Довгострокові зобов'язання», 6 клас – «Поточні зобов'язання», 7 клас – «Доходи та результати діяльності», 8 клас – «Витрати на елементи», 9 клас – «Витрати діяльності», клас 0 – «Забалансові рахунки».
Кожен клас ділиться на синтетичні рахунки, а ті у свою чергу на субрахунки. Синтетичними називаються рахунки, що використовуються для узагальнених господарських операцій. Субрахунки - це рахунки, на яких відображаються господарські операції з конкретної групи активів, матеріальних цінностей чи кредитних зобов'язань. Підприємство саме визначає кількість субрахунків до синтетичного рахунку. Є ще й аналітичні рахунки, тобто рахунки щодо кожного окремого активу.
Кожному рахунку належить порядковий номер. Перша цифра рахунку показує, якого класу він належить, друга – номер синтетичного рахунки, третя – номер субсчета. Використання третьої цифри не є обов'язковим та визначається підприємством. Класи рахунків 0 – 7 є обов'язковими всім форм підприємств і фірм. Рахунки 9 класу призначені відображення витрат усіма підприємствами, крім суб'єктів малого підприємництва. Суб'єкти малого підприємництва можуть використовувати лише клас рахунків.
Активні та пасивні рахунки
Більшість рахунків одного класу є активними або пасивними. Активні рахунки – це рахунки, у яких відображаються матеріальні та нематеріальне цінності та кошти, задіяні у процесі ведення основний діяльності підприємства. Наприклад, 10 рахунок "основні засоби" або 30 - "каса".
Пасивні рахунки – це рахунки, у яких відображаються зобов'язання підприємства (борги, наприклад податки, кредити, зарплата) і джерела формування капіталу підприємства.
Окремо варто виділити активно-пасивні рахунки. Це рахунки, які в залежності від операцій, що відображаються, можуть бути як активними, так і пасивними, наприклад 372 рахунок «Розрахунки з підзвітними особами».
Дебет, кредит та сальдо
Для кожного рахунку характерна наявність сальдо та оборотів за дебетом та кредитом. Сальдо початкове – первісний залишок на конкретний рахунок. Сальдо кінцеве – залишок рахунку після проведення фінансово-господарських операцій. Для активних рахунків сальдо відображається за дебетом, для пасивних – за кредитом. Для активно-пасивних рахунків сальдо залежно від господарської операції, що здійснюється, може відображатися як по дебету так і кредиту.
Схематично: дебет – ліва сторона Плану рахунків, кредит – права сторона. Обороти за дебетом для активних та активно-пасивних рахунків є збільшенням майна підприємства, за кредитом – зменшенням. Для пасивних і активно-пасивних рахунків обороти кредиту показують збільшення зобов'язань підприємства, по дебету – погашення заборгованості. Кінцеве сальдо це сума початкового сальдо та оборотів за дебетом для активних рахунків або за кредитом для пасивних рахунків.
Система подвійного запису
Для контролю рухів коштів за рахунками застосовується система подвійного запису. Це означає, що одна операція відображається у двох кореспондуючих рахунках – за дебетом одного рахунку та кредитом іншого в одній і тій самій сумі. Кореспондуючими називаються рахунки, на яких відображається конкретна фінансово-господарська операція. Наприклад, з каси видано аванс на відрядження 500 грн. Кредит 30 рахунка «каса» збільшиться на 500 грн, а дебет 372 збільшиться на ту саму суму. Система подвійного запису не використовується для відображення операцій на позабалансових рахунках, оскільки ці рахунки використовуються підприємством для відображення операцій з активами, що не належать підприємству.